Діти — як губка: вбирають усе, що бачать

То був вихідний, і ми провели його цілком удома вдвох — я і моє маля.

Виснажена іграми всім тілом і нашвидкуруч переробленими хатніми справами,
я гепнулася на підлогу поруч, поки маля ненадовго загралося самотужки.

Аж тут воно припиняє гратися й повзе до мене.
Хе-хе, до мене повзеш — думаю собі й чекаю,

Ой..?

Виявилося, що не до мене, а до телефона, який валявся поруч зі мною.

Тук-тук по екрану, і давай водити пальчиком.

Воно точнісінько повторювало те, як я торкаюся телефона.

Ніхто його цього не вчив, але воно вже все бачило поруч: як мама робить покупки в телефоні, як пише подругам у месенджері, як відпочиває за відео. (feat. соціальне научіння Бандури)

Виявляється, увесь цей час малюк дивився, як доросла рука рухається по телефону!
Наче мій секрет трошки розкрили? ;)

Кажуть, що система винагороди в дитячому мозку росте, підлаштовуючись під ті стимули, які вона отримує найчастіше. (feat. ABCD Study)

Річ не в самому телефоні, а в тому, яким стимулам дитина була відкрита — тобто в мені й у нас, на кого вона дивиться.

Спробуємо сьогодні лише одну річ?
Один-єдиний раз помітити самій, коли я беру телефон при дитині!

Покупки й усе, що конче треба зробити в телефоні, вдається набагато краще, коли дитина спить.
Коли я з дитиною — дивитися дитині в очі — оце моя нещодавня обіцянка собі!
Звісно, на 100% це не виходить.... lol

У наступному тексті розберімо разом природні гормони, які тіло дитини виробляє самотужки.
Дофамін, серотонін, окситоцин, ендорфіни, мелатонін.

До кожного гормону підкажу гру, у яку можна погратися з дитиною вже сьогодні!
Потрібні лише серце і тіло!

Сьогодні помітьте бодай раз свою руку, що тягнеться до телефона при дитині.
Саме з усвідомлення й починається наше зростання.