Working with AI: 3. Від емоцій до чітких вказівок
День, коли емоції вирвалися першими
Навіть коли маєш принципи роботи з ШІ, на практиці все інакше.
Коли вчишся писати промпти й працюєш, але результат виходить не тієї якості, на яку сподівалася.
Коли сесія триває день за днем, а справжнього поступу немає.
Коли бадьоро починаєш із думкою: «Сьогодні вже відкрию це користувачам!», а минає тиждень, місяць чи навіть більше...
«Ох.... Невже ШІ поки що навіть цього не вміє?»
Здавалося, що в усьому винен ШІ, але зрештою справа була в моїх власних недоліках.
Мабуть, варто трохи відкрити ту незручну частину себе, де вони проявилися. ;)
У вересні 26 року виповнюється майже 5 місяців відтоді, як я почала працювати з ШІ.
Та нещодавно я звернула увагу на те, як розмовляю з ним, і трохи здивувалася.
«Га?» «Це не те». «Ні, ні, я ж кажу — ні». «Зроби ще раз».
Усе це я казала ШІ по кілька разів на день.
Хоча від моїх емоційних висловлювань ШІ не починав краще виконувати роботу,
тіло й душа вже встигали відреагувати роздратуванням.
Насправді були потрібні чіткі оцінки й вказівки щодо процесу та результату.
Тож я вирішила розділити ці дві речі. Емоції — окремо: про них я подбаю сама. Робота — окремо: у ній буду чіткою.
Щоразу, коли все йшло не так, як хотілося, я вчилася не говорити по-старому, а давати чіткі робочі вказівки.
- Га??????? → Перевір поточний результат ще раз. Він явно не відповідає вимогам.
- Це не те. → Перевір історію роботи й уточни, які саме зміни насправді було внесено.
- Ні, ні, ні, я ж кажу — ні. → Попередню вказівку знову пропущено. Визнач, яку саме умову не було враховано.
- Зроби ще раз..... → Та сама проблема виникла знову. Перевір, чому попереднє виправлення не запобігло її повторенню.
Я попросила Codex допомогти мені замінити докірливий тон промптів на робочі вказівки й упорядкувала його відповіді.
Я тримала нотатник відкритим у куточку екрана й щоразу в таких ситуаціях копіювала та вставляла потрібну фразу. Вказівка замість докору!
Коли я почала висловлюватися інакше, результати стали точнішими. Прибравши емоції, я й сама почала чіткіше бачити роботу.
Заново налаштувати роботу й життя під себе
А ще я заново налаштувала спосіб роботи й життя так, щоб він підходив саме мені.
Я маю сильну потребу в нових враженнях, тому без чогось нового в житті відчуваю ще більшу втому,
але, поки звикала до ШІ, ненадовго про це забула!
Під час обіду я стала давати мозку трохи часу ні про що не думати, тримати поруч улюблені книжки й почала повертатися з роботи велосипедом!
Самого лише нічного краєвиду дорогою додому вистачало, щоб серце завмирало від захвату, а коли я стрімко крутила педалі, стрес ніби шурх-х-х — і виходив із тіла.
Щойно я почала краще про себе дбати, роздратування на роботі теж ущухло. ;)
В одній лекції сказали, що, ставши дорослими, ми вже не бачимо, як зростаємо.
Можна на власні очі побачити, як ростуть діти, адже вони стають вищими,
але коли дорослішаєш, уже ніхто не питає з турботою: «Ти добре ростеш?»
Найкраще допомогти мені зростати можу я сама.
І сьогодні теж добре про себе подбаю!
/ авторка Grace