Сон у глибинах моря — чому в мене сині кінчики пальців?
Це історія про морський сон Didi.
Уві сні Didi бачить черепаху, яка вкусила шматок пластику, і вже простягає руку до милого восьминога із синіми кільцями — і раптом!
Коли Didi прокидається, вона вирішує стати справжньою хранителькою моря.
Уф, рука ціла
„Уф… на щастя, рука ціла."
Угадай, що я зробила найпершим, щойно розплющила очі?
Я глянула на кінчики пальців.
Уві сні я саме збиралася торкнутися маленького милого синього восьминога.
І тут хтось крикнув „Не можна!" — і від цього я прокинулась.
Серце калатало. Ого, то це все було просто сном?
Я обняла ковдру, лежала тихенько і ще раз згадала море, з якого щойно повернулась.
Сон почався з мазученої нафтою чайки
Сон відкрився на якомусь узбережжі.
Звук хвиль був такий освіжаючий, що я подумала „ох, як приємно!", а над моєю головою чайка борсалася, наче пересилюючи себе.
Вона змахувала крилами, але весь час сповзала вниз і не могла як слід злетіти.
Підійшовши ближче, я побачила, що її пір'я заляпане чимось липким.
Море таке свіже, чому ж чайці так непросто?
Коли з аварійного корабля витікає нафта і прилипає до пір'я, крила птаха стають важкими і він уже не може літати.
Щось у мені здригнулося. Якщо так нагорі, то чи все гаразд у глибині?
Я глибоко вдихнула і пірнула під воду.
Гарні глибини — але в роті в черепашки…
Спочатку було справді чарівно.
Вау, тут ще все чисто!
Поміж різнокольорових коралів проносилися зграйки рибок, а сонячне проміння виблискувало в такт хвилям.
Я щойно полегшено зітхнула, коли…
Трохи далі я помітила черепаху.
Щось застрягло в неї в роті, і було видно, що це їй заважає.
Я підпливла ближче і побачила, що це прозора плівка.
Мабуть, вона переплутала поліетиленовий пакет, що плавав поруч, із медузою і вхопила його.
Як же їй було незатишно…
Якраз коли в мене стиснулося серце, підплив рятувальник у водолазному костюмі.
Він допомагає морським тваринам, сказав він.
Він обережно витяг плівку з рота черепахи — і черепаха знову вільно попливла далі!
Уф, як добре.
Є ті, хто ранить море, але є й ті, хто його береже.
Що ховалося в животику рибки
Я попливла трохи далі, аж раптом животик однієї рибки став ніби прозорим.
Усередині — повно крихітних зернинок.
Ой, це що, усе пластикові шматочки?!
Пластик, який ми використовуємо і викидаємо, у морі розпадається на дрібнюсінькі шматочки.
Вони такі малі, що їх ледь видно, а рибки думають, що це їжа, і ковтають їх.
Зовні море здавалося здоровим, але всередині йому було погано.
Рука, що відпускає маленького краба назад
Удалині рибальський човен виловлював крабів сіткою.
Але разом з ними у сітці опинялися й зовсім маленькі крабенята.
Гей, що ж буде, якщо забирати навіть таких малих?
Я дивилася з калатаючим серцем, але рибалка по одному обережно повертав найменших крабенят назад у море.
Треба зачекати, поки вони підростуть і виростуть у дорослих, сказав він.
Для кожного виду морських істот є розмір, при якому можна ловити, і період, коли ловити не можна.
Найменших друзів повертають назад, щоб вони ще підросли в морі.
Так у морі завжди залишаться нові маленькі друзі. Хі-хі, тепер я ніби починаю розуміти правила моря!
Я простягла руку — і тут „Не можна!"
І тут зі щілини у скелі виглянув маленький восьминіг.
Сині кільця на його тільці сяяли так гарно.
„Ох, який милий~ Можна я лиш раз його торкнуся?"
Я навіть не помітила, як простягла руку.
„Не торкайся!"
Хтось в останню мить спинив мою руку.
У цього восьминога із синіми кільцями гарні візерунки, але в його тільці є дуже потужна речовина.
У морі чимало таких створінь — на вигляд гарних, але дотик до них може бути ризикованим.
Коли спостерігаєш за ними здалеку, ти захищаєш і їх, і себе.
Мало не сталося лиха!
Саме коли я перевела подих, мої очі широко розплющилися.
Прокинулась зі сну — але серце вже знало
Так, усе це був сон.
Восьминіг із синіми кільцями, черепаха з плівкою в роті, чайка з нафтою.
Але як для сну все було надто чітке.
Стривожені очі черепахи, зернинки в животику рибки і той голос, що кричав „Не торкайся!".
Я лежала під ковдрою і тихо думала.
Море часто далеко, тож ми не дуже знаємо, як йому ведеться.
Але тепер я вже бачила. Якщо той, хто знає, нічого не зробить, то хто ж тоді?
Я зіскочила з ліжка і першим ділом подзвонила Banggu.
Тож почнемо по-справжньому — гра в хранителя моря
„Banggu, давай гратися в хранителів моря!"
Спершу ми домовилися протягом тижня рахувати, скільки пластику використовуємо вдома.
Пластикові пляшки, пакети, трубочки… ого, набагато більше, ніж я думала!
Не щоб когось сварити — а як гра в пошук скарбів: „Скільки ми знайшли сьогодні?"
Так і помічаєш, що можна скоротити. Пити без трубочки, брати з собою сумку до магазину.
Якщо ми використаємо хоч на один пластик менше, десь у морі одна черепашка не муситиме вкусити плівку.
На вихідних усією родиною ми поїхали на узбережжя і спробували beachcombing.
Beachcombing — це гра, коли йдеш уздовж пляжу і збираєш те, що принесли хвилі.
Ми збирали красиві мушлі, кругленькі скляні намистинки і водночас сміття.
Від думки, що море стає трохи чистіше з кожним моїм нагнутим шматочком, мені аж розправилися плечі!
Удома з зібраних матеріалів для повторного використання ми створили друзів моря.
Кришки від пластикових пляшок стали панциром черепахи, а кольоровий папір — строкатими рибками.
А ще я написала маленького листа друзям моря.
„Пробачте. І з цього моменту я добре про вас піклуватимусь."
Восьминогу, якого я майже торкнулася уві сні, я лише помахаю очима здалеку.
У наступному сні я хочу побачити замість чайки з нафтою — сніжно-білу чайку, що вільно ширяє в небі. Хі-хі.
▶ Справжній AR-екран WAGZAK JUMP
Зустріньтеся з морськими історіями Didi через AR
← Гортайте вбік
Стрибнеш сама в море?
WAGZAK JUMP — стрибни в самісінький світ
Поширені запитання
З. Що забруднює море?
Є три основні причини. Нафта, що витікає з кораблів, пластик, який ми викидаємо і який розпадається на дрібні шматочки, стаючи їжею для рибок, і вилов надто молодих риб. Тому шлях до захисту моря — менше пластику і вилов морепродуктів лише визначеного розміру і у визначений час.
З. Чому не можна торкатися восьминога із синіми кільцями?
Восьминіг із синіми кільцями має гарні візерунки, але в його тільці є дуже потужна речовина, тому до нього не можна торкатися. У морі є створіння, які виглядають красиво, але дотик до них може бути ризикованим — краще милуватися ними здалеку. Звичка спершу запитати дорослого про незнайому морську істоту і не хапати її самостійно захищає і тебе, і твоїх морських друзів.
З. Які заняття „хранителя моря" можна робити вдома з дитиною?
Спробуйте протягом тижня порахувати весь сімейний пластик як гру в пошук скарбів і знайти, що можна скоротити, або вирушайте на узбережжя й збирайте сміття, що його принесли хвилі (beachcombing). Чудово підходять і виготовлення морських друзів з матеріалів для повторного використання та написання маленьких листів морським тваринам. Коли замість лайки чи відчуття провини ви разом відкриваєте і створюєте, дитина набагато охочіше залучається.
Наступного разу принесу ще одну цікаву морську історію. З любов'ю, Didi.